top of page

Розповідь потерпілої з села Дар'ївки

Автор: Анна Щидловська

Копія _головне.jpg

Коли російська армія підірвала Каховську ГЕС, під загрозою затоплення опинилися й села на березі річки Інгулець. Дар’ївчанка Анна мешкає в тій частині села, що найближча до річки. Шостого червня вона була вдома зі своєю мамою. Чоловік Анни – Юрій зранку заступив на чергування і мав повернутися додому лише наступного дня. А о сьомій ранку Анні вже телефонувала його родичка з повідомленням про підрив ГЕС і розлив Інгульця.

​

- Вона подзвонила й каже, вода підіймається, мерщій глянь, що в тебе там на городі, – згадує Анна.

​

За городом Анни та невеликим пасовищем одразу починаються плавні. Жінка побачила, що резервуар для поливу поблизу плавнів уже підтоплений.

Початок підтоплення ранок 6.06.23

Мешканці сусідніх будинків, як і вона, розгубилися, але ніхто не панікував. Люди читали новини й заспокоювали себе інтернет-прогнозами. Вони стверджували, що досягнувши якогось найвищого рівня, вода зупиниться й почне спадати.

​

- Спочатку в прогнозах йшлося про дев'яту годину. Потім повідомили, що пік рівня води буде о десятій, об одинадцятій і так  аж до чотирнадцятої. А вода прибувала й прибувала. Та все одно ніхто не міг уявити такої катастрофи, – зізнається Анна.

​

Її сусідка, пенсіонерка Валентина Петрівна, згадувала, що колись дуже давно Інгулець уже виходив із берегів і вода тоді піднялася не більше, ніж на два метри.

​

Деякий час люди всією вулицею спостерігали за рівнем води. Вона наче й стабілізувалася, але ненадовго. І переповнена річка поступово захоплювала все нові ділянки суходолу.

Вода на городі господині

Вдень Юрій нарешті зміг відпроситися на годинку з роботи. Вони з дружиною переловили свійську птицю, собак і котів – кого змогли. Сусід допоміг перевезти господарство й маму Анни до свекра. Після чого Юрій  повернувся на роботу. А тим часом вода продовжувала прибувати.

​

За словами Анни, до селян підходили поліціянти, пропонували евакуюватися, але більшість не хотіла покидати свої домівки. Люди планували перечекати повінь у селі, у безпечному місці, щоби після зниження рівня води одразу почати наводити лад на подвір'ях та рятувати будинки.

​

- Ми знали, що на нас чекають декілька евакуаційних автобусів, але з  Дар’ївки, здається, тільки п’ятеро евакуювалися, інші просто пішли до родичів, друзів, винайняли житло. Одні вивозили речі – інші просто підіймали якомога вище найбільш цінне – на столи, шафи, виносили на горища, – розповідає Анна.

Вода затоплює сад

Домовившись із друзями про допомогу з перевезенням, жінка врешті почала збиратися. Першочергово з будинку забрали побутову техніку: холодильник, пральну машинку, телевізор, мультиварку та дещо інше. 

​

Анна була переконана, якщо перевезе частку техніки хоча б кудись, навіть до намету, то, поставивши генератор, зможе більш менш нормально жити. 

​

Поки тривали збори, вода вже сягнула воріт. 

Вода у воріт

Коли Аня з чоловіком наступного дня вранці навідалися подивитися, що відбувається з їхнім будинком, то просто жахнулися. Вода піднялася дуже високо й затопила всю вулицю. 

​

- Юрко стояв на дорозі, вода йому доходила до пахв, у нас там спуск перед воротами, то щоби потрапити на подвір'я, треба було вже пірнати, – ділиться Анна першими враженнями від побаченого.

​

Лише уточнює, що такий вигляд мала не вся вулиця, будинки були затоплені нерівномірно, у когось вода піднялася лише до вікон, у когось, як в їхньому будинку, – майже під стелю.

Затоплена вулиця

Будинки з протилежного боку вулиці теж підтопило, але там вода щонайбільше піднялася десь на метр.

 

Після того, як вона зійшла, люди побачили масштаби руйнування й не знали за що хапатися. У когось обвалилися перестінки, а в когось навіть капітальні стіни. Більшість господарчих споруд повністю зруйнувалися. 

​

Ось як описує Анна стан свого будинку:

​

- У нас перестінки саманні обвалилися, тепер будинок – це  одна велика кімната з пічкою посередині. Стеля змилася аж до дерев'яного перекриття. Двоє кімнатних дверей вирвало під натиском води. В одному з вікон тріснуло скло, а в іншому між склопакетами, як в акваріумі, зібралася вода, хоч рибок запускай. 

Найгіршим було те, що затопило зливні ями селян і всі нечистоти з течією просочилися скрізь. Після того, як вода відійшла, всюди була чорна багнюка й стояв сморід. А відходила вода повільно. До свого будинку Анна змогла зайти тільки на 4-5 день.

​

- Ми виявили, що наш вуличний туалет змило і віднесло аж до сусіднього двору. Тепер жартуємо, що будемо ходити в туалет до сусідів, –  згадує Анна.

Наслідки повені

Вирвані під тиском води двері

Одна з кімнат

Наступного ж дня вони з Юрієм викликали поліцію та написали заяву про факт агресії. У перші дні після спаду води до постраждалих приїздив начальник обласної ОВА Олександр Прокудін. Ходила комісія з сільської ради, фотографували наслідки, але кінцевих актів поки що не надали. Спеціальна служба проводила дезінфекцію помешкань від чуми, холери та плісняви. 

​

За словами Анни, велику підтримку та допомогу постраждалим надавали волонтери. Вони  приїздили регулярно двічі на тиждень, привозили питну воду, продукти, різні необхідні побутові речі, зокрема й одяг.

​

Але першу суттєву допомогу мешканці затоплених будинків отримали в сільській раді. У перші ж після затоплення дні там людям видали по три коробки харчів, велику коробку побутової хімії, матраци, постільну білизну та кухонні набори (каструлі, виделки, ложки, кружки, миски).

​

Там же можна було взяти відра, лопати, чоботи й рукавиці, орендувати тачку. 

​

- Ще в сільраді нам дали брезент, плити та шифер, антигрибкові оприскувачі, п’ять мішків цементу, а на вулицю завезли пісок. Але, на жаль, враховуючи, скільки всього знадобиться для відновлення, це лише крапля в морі, –  із сумом констатує Анна.

​

Як і їхні сусіди, вони з чоловіком щодня приходять до своєї домівки, вигрібають і вивозять мокру глину та бруд. Намагаються планувати якісь дії з порятунку оселі, але наразі це досить проблематично. Будівлю треба якось висушити. Але за відсутності електропостачання прискорити цей процес неможливо.

​

Анна припускає,  не менше ніж рік доведеться жити в чужій хаті, так би мовити, у приймах.

​

- Звісно, будемо дивитися, що можна зробити коштом грошових допомог, збирати потихеньку, – говорить Анна й навіть жартує з приводу втраченого. –  Усі наші меблі тепер –  дорогі дрова, сподіваюся, лакована гарнітура буде горіти довго з доброю тепловіддачею...

​

Вона все ж таки сподівається і дуже розраховує на грошову компенсацію для відновлення будинку. А щоби витримати всі біди та випробування, намагається не дуже перейматися, дивитися на речі простіше й, за можливості, ставиться до всього з оптимізмом.

Врятовані песики

Фото з архіву мешканців Дар'ївки

ekran.png

ВІДЕО

Історії про феномени української стійкості у відео форматі

Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.

sherifs_new_gromada1.jpg
  • Facebook
  • YouTube
bottom of page