Юлія Пляс

«…Я прожила все життя у Херсонській області, у місті Цюрупинськ – зараз це Олешки. Коли почалася війна, ми в перший день зробили кілька спроб виїхати, зрозуміли, що не виходить, і залишилися чекати. Відчуття від того, що відбувалось, були приголомшливі. Ми просиділи до початку квітня – більше місяця в окупації. Це не можна ні з чим порівняти.

 

Після евакуації мене заступорило, дуже надовго. Я навіть не згадувала про те, що можна малювати. Але я взяла з собою фарби у валізу, і фарби у мене з собою були. Я була настільки невпевнена, куди ми їдемо, на скільки, і як все буде… Але фарби я взяла, тобто для мене це річ першої необхідності, як їжа.

 

Якщо до війни я шукала спосіб висловити щось особисте, якусь внутрішню війну і тривогу, то зараз ні про що, окрім цієї війни, думати не виходить. І нарешті я знайшла спосіб сказати щось про неї. Картинка – це скріншот відео з дрону. Це дуже схоже на Херсонщину – нескінченні пласкі поля. Самого відео я не бачила, тільки цей скріншот, і він створює настільки важке враження і резонує з моїми відчуттями – ця розстріляна земля… Я не просто так взяла фото з фейсбуку – його вже бачили мільйони. Так я додаю свій голос у спільний хор голосів. Це вже не особисте, а загальнолюдське. Для мене це нове – бути настільки разом з усіма».