top of page
Live.gif
fon.jpg
fon_Light.gif

Європа – безпечний простір для життя. Так було. Так було, поки Росія не вторглася в Україну у 2014 році.

А 24 лютого 2022 року новинна стрічка Європи вибухнула кадрами обстрілів українських міст та терору мирних людей, який влаштовують російські військові

у Бучі, Гостомелі, Маріуполі, Харкові.

Загроза повторення ядерної катастрофи в центрі Європи та продовольчої кризи у світі – все це наслідки російської агресії. Але стрічка новин гортається швидко, і вже за кілька днів (або годин чи навіть хвилин) ми забуваємо.

Ми не хочемо чути про страшне – і це природній механізм психологічного захисту. Ми йдемо до супермаркету, слухаємо музику, п’ємо каву, ведемо дітей до школи, make business as usual. В ці самі хвилини в Україні російські військові вбивають дітей і стариків, ґвалтують жінок, викрадають і катують активістів і журналістів.

 

Тих, кому вдалося виїхати з зони бойових дій, Європа приймає. Європа допомагає. Люди, організації, країни солідаризуються у цій допомозі. Але чи цього досить? Це питання – в жодному разі не обвинувачення, не спроба викликати докори сумління. Щоб дати відповідь, людині у будь-якій країні світу достатньо подумати: що б я зробив(ла) для себе, для СВОЄЇ безпеки, для безпеки своїх близьких? Адже сьогодні йдеться не про війну в Україні.

Сьогодні Україна бореться за безпеку Європи і за весь цивілізований світ.

Сучасні борці в Україні – це не лише військові. Це звичайні люди, які через війну стали незвичайними і навіть надзвичайними. Це люди, які просто жили і працювали. Садівник, кухар, айтішник, вчителька, поет, журналіст, танцівниця. Батько, брат, дружина, мати. Сьогодні всі вони працюють і живуть заради перемоги. Заради життя. Вони живуть, а не виживають. Вони сильні. Мужні. Незламні. Але водночас вразливі.

 

Для українців необхідність рятувати життя (своє та інших) вже стала повсякденністю. Страшною повсякденністю. Просто вдумайтеся в це. Їхня шкіра просочилася війною, вони вдихають дим пожеж після ракетних обстрілів і бомбардувань, але видихають свободу.

Сьогодні Україна дихає з Європою одним повітрям.

Живе одним життям.

Життям, у якому ми не маємо права звикати до війни.

 

Олена Афанасьєва, кураторка

Кураторська група

max.jpg

Максим Єлігулашвілі

Главный редактор

Lenn.jpg

Олена Афанасьєва

Помощник управляющего

max2.jpg

Макс Афанасьєв

Редактор программ

logg2.jpg

Майстерня Артивізму

Арт-директор

Митці та фотографи

Алла Білоус

Юрій Бакай

Михайло Барабаш

Вікторія Березина

Анастасія Боготина

Жанна Возбранна

Анна Грохольська

В’ячеслав Гужов

Артем Гумилевський

Микола Джичка

Юлія Дроздек

Лесь Кас’янов

Анья Кисла

Михайло Кльокта

Олександр Никитюк

Сергій Петлюк

Марина Прус

Олексій Сафонов

Андрій Скрипка

Вікторія Телетьєн

Юрій Штайда

bron2.gif
Live.gif
bottom of page