«Прогулянка під зорями» 

Від авторки:

Ви коли-небудь відчували, ніби знаходитесь у клітці? Ваші дії та можливості обмежені не з вашої волі. Є тільки режим, під який або підлаштовуєшся – або вмираєш. Це і є окупація. Це і є момент, коли починаєш переоцінювати звичайні речі, які раніше були в нашому житті.

Коли окупанти почали встановлювати в Херсоні свої правила, вони запровадили комендантську годину. О шостій вечора на вулицях вже не було людей. Ближче до 8 вечора виходити взагалі не можна. Усіх, кого вони бачили на вулицях, забирали «для з’ясування обставин». 

Я рідко виїжджала зі свого району до центру міста, але якось ми з другом, з яким давно не бачилися, вирішили зустрітися в центрі. Дивлячись на Дніпро на нашій херсонській набережній, ми не вірили, що наша реальність стала такою нереальною. Час пролетів непомітно. Коли я подивилася на годинник, була вже 7 вечора. Додому далеко, громадський транспорт вже не ходить. Я довго стояла на зупинці з надією на останній автобус, але він так і не з’явився на горизонті. Неподалік зупинки стояло кілька автівок, водії запросили шалені гроші, але вибору не було. Я доїхала додому неушкоджена, але чоловік вже думав, у яку катівню треба їхати, щоб мене знайти...

В окупованому Херсоні у звичайної людини, як я, була маленька мрія про просту нічну  прогулянку – коли ти просто ходиш і насолоджуєшся темною глибиною ночі, місяцем і безліччю зірок на небі. Ти не думаєш, о котрій тобі потрібно бути вдома, щоб не забрали «на підвал». Коли ти не боїшся ходити вулицями, адже це нормально, ти в себе вдома... 

Коли через 7 місяців я виїхала з окупації, доля привела мене до нового міста – Тарту, Естонія. В першу ніч ми прогулювались вулицями, і я намагалася розібратися у своїх почуттях. З одного боку, це була свобода, на яку я так довго чекала. Можливість просто вийти на вулицю, йти і нічого не боятися, приголомшувала. З іншого боку, в мені залишився страх. Щоб перебудувати психіку під нормальне життя, знадобилося багато часу. Але зірки в небі досі світять мені по-іншому – так, начебто на їхнє сяйво наповзає тінь минулого.

​

​