Від авторки:

Це вкопана шина зі стадіону моєї школи №24. Моєї школи в Херсоні. На цьому шкільному майданчику у другому класі я познайомилась з моєю найдавнішою подругою.

Шина оплетена корінням шовковиці. Вона одночасно знаходиться у двох середовищах і у двох вимірах – у моєму минулому і теперішньому. 

Раніше, коли згадувала це місце, мені було сумно, бо моя сім’я поступово переїжджала все далі від Херсону. Я кілька разів поверталася в це місце біля школи вже у дорослому віці, намагаючись усвідомити дуже дивну і дуже суб’єктивну цінність місця, яку визначає лише його існування в тому дитячому спогаді.

Тут, в Онтаріо, у місті Кінгстон, я познайомилася з технікою декоративного стьобання – квілтінгом. Оригінальний квілтінг має надзвичайно старанні, акуратні, невидимі шви. Проте зараз моє минуле зшите з моїм теперішнім грубо і нашвидкуруч.

В роботі використані матеріали з мого повсякденного життя. Тло – рукав сорочки. Шина – резинка від штанів, в яких я провела свою першу канадську зиму. Земля – шматок наволочки. Білий фон у верхній частині – це сніг нескінченої канадської зими.

Нитки вишивки не закріплені і не мають вузлів. Фактично, цей образ ніщо не тримає, проте він існує.