ПОЛІНА РАЙКО
НЕВИДИМЕ
УНІКАЛЬНЕ ВИДАННЯ І НАВІТЬ БІЛЬШЕ
ВСЕРЕДИНІ КНИГИ
29
РОЗДІЛІВ
268
178
ІЛЮСТРАЦІЙ
СТОРІНОК
НЕВИДИМЕ
це сама Поліна Райко та її справжня історія, яку ми не хочемо втратити на тлі масштабної трагедії.
Мистецька спадщина Поліни Райко стала широко відомою в Україні та світі після того, як її будинок було затоплено, а розписи знищено в результаті підриву росіянами дамби Каховської ГЕС.
БІОГРАФІЯ
Поліна Райко народилася у 1928 році в місті Олешки на Херсонщині. В родині було чотири доньки. Батько загинув, коли діти були ще малі. Сім’я жила в бідності, діти змалечку важко працювали. Поліна прожила в Олешках все своє життя. Її малювання почалося, коли в автокатастрофі загинула її улюблена донька Олена, помер чоловік, а син потрапив у в’язницю. Малювання стало для неї ліками від самотності…
ВУЛИЦЯ НИЖНЯ, 74
Атмос фера міста Олешки (Херсонська область, Україна), району та вулиці, де жила Поліна Райко.
МІЖ ГОЛУБОМ МИРУ I ЧОРНИМ ВОРОНОМ: ЇЇ ДОРОГА ДО РАЮ
Три версії першого малюнку Поліна Райко: голуб мира на хвіртці, чорний ворон над грубою та напис на воротах гаражу.
«НАМАЛЮЙ СУДНО, ПОЛІНА СОЛДАТОВА!»
Серед усіх видів транспорту Поліна Райко малювала лише кораблі. У цих зображень є історія, пов’язана з дитинством Поліни. Корабель – це її перший і єдиний малюнок, за який її похвалили у школі.
ТАЄМНЕ НАВЧАННЯ
Поліна Райко ніколи не показувала свої ескізи. У цій книзі ви побачите їх уперше! Вона вчилася малювати потайки, у найпростіших зошитах…
ЧОТИРИ СЕСТРИ
На стіні у вітальні Поліна Райко намалювала чотирьох жінок в райському саду. Жінки сидять на місяцях посеред квітів і янголів, тримають в руках пишні букети, і у них самих є крила. Це Поліна та її три сестри.
ЗОЛОТА ЦЕРКВА
Зазвичай Поліна Райко малювала найдешевшою фарбою – емаллю ПФ, але зображення церви у вітальні намалювала «золотою» фарбою. Це «парадне» і дуже складне зображення, яким Поліна Андріївна дуже пишалася.
ДВІ ЗІРКИ
У вітальні є два зображення з червоними зірками. На одному ми бачимо жінку у військовій формі, яку Поліна Райко називала «капітаншею». Друге зображення з червоною зіркою – янгол з двома дітьми. У цього зображення є прототип – листівка, на якій зірка над янголом біла.
ІСУС І МАРІЯ
Ісус і Божа матір у вітальні – особистий іконостас Поліни Райко. В образі Божої матері, який нам здається універсальним, Поліна Райко бачила обличчя своєї доньки, яка загинула в автокатастрофі, а у дитині вона бачила онука, який вижив.
МІСЦЕВА ЦЕРКВА: НЕВИДИМА ЛОГІКА
Місцеву церкву в Олешках, прихожанкою якої була Поліна Райко, вона відтворила на стіні літньої кухні. У цього зображення церкви своя логіка, невидима, персоналізована, особиста, але її розуміння наближує нас до відчуттів Поліни Райко.
БІЛА ПАВА
Символіка павича, як і півня, належить ще до язичницької старовини.
Серед розписів будинку є дві пари павичів, де самиця біла. Для Поліни Райко біла пава, ймовірно, була схожою на наречену у весільній сукні.
ВЕСІЛЛЯ ЗА ЛІЖКОМ
Весілля намальоване під вікном. За життя Поліни Райко під цим вікном стояло ліжко, і малюнок був закритий. Схоже, Поліна Райко сховала цей малюнок і від гостей, і від себе самої. Її шлюб з Миколою Райко не був щасли вим….
ЧОЛОВІК У ПОТОЙБІЧЧІ
Свого чоловіка Поліна Райко намалювала після його смерті у його спальні. Цей образ дуже вирізняється з-поміж. Перед цим зображенням згадуються древні, дохристиянські обряди поховання.
ЛЮБОВ
Попри нещасливе життя з чоловіком, дім, який намалювала вона – про любов. Ґанок зустрічає парою лебедів, які торкаються дзьобами, немов цілуються.
ПЕРЕЛЮБ
У кімнаті, яка сусідить зі спальнею, в малюнках одудів захована історія подружньої зради. Цих птахів художниця наділяла людськими рисами та поведінкою – тут є чоловік, жінка, діти та… коханка.
ЇЇ ТРІЙЦЯ: ПТАХИ, КВІТИ, ЯНГОЛИ
Потреба позбутися порожнечі проявилася не лише у великих малюнках, але й у дуже щільному заповненні простору: у будь-якому вільному куточку одразу з’являлися квіти, а чим ближче до «неба» – тим більше янголи ставали схожими на зграї птахів.
ОЙ ГОРА, ГОРА
Українська народна пісня «Ой там на горі, ой там на крутій» була записана дослідниками фольклору майже по всій території України. Той факт, що Поліна Райко – жінка практично без освіти, – не лише знала, але й малювала цю пісню серед найважливіших символів та історій свого життя, є надзвичайно потужним і яскравим маркером української ідентичності та глибокого українського коріння її творчості.
ПЛАВНІ
Дніпровські плавні є унікальним природним ландшафтом. Плавні починалися просто за городом Поліни Райко. Кімнату, де розташоване зображення чоловіка у потойбічні, Поліна Райко буквально присвятила плавням.
ДИВОВИЖНІ ЗВІРІ ТА ДЕ ЇХ ШУКАТИ
Звідки до Поліни Райко могло прийти натхнення та óбрази? Зі спогадів, з навколишньої природи, з листівки, яку принесла з церкви – от, власне, й майже вся «бібліотека зображень». Проте унікальність Поліни Райко як художниці у тому, що випадково побачені зображення Поліна Райко «привласнювала», «перетравлювала», і в її уяві побачене починало жити власним життям.
НЕВИДИМА ЗАГРОЗА
Не всі тварини і птахи у пантеоні Поліни Райко добрі і безпечні. Якщо леопарди – це подібні до сфінксів охоронці, то змія є уособленням загрози, а чорний птах – злого фатуму, що забирає дитину.
РУСАЛКИ
Відлуння прадавніх вірувань, які коренями сягають українського язичництва, ми знаходимо не лише в зошитах Поліни Райко, де повно доволі поетичних народних замовлянь від хвороб, ворогів та усіляких негараздів. Найбільш яскраво свідчать про зв’язок з віруванням пращурів зображення русалок.
СТЕЛІ
Стелі будинку вражають. Довгими зимовими вечорами у свої понад 70 років бабуся Поліна ставала на стіл, співала народних та церковних пісень та розмальовувала стелі. Вона вважала справжнім дивом те, що у неї, літньої людини, ніколи нічого не боліло від такого важкого заняття, завжди бадьоро і з гордістю говорила: «Стою, співаю, малюю – і нічого не болить!».
ДОРОГА ДО РАЮ
Поліна Райко пішла легко, майже непомітно – так, як сама це бачила: на одній зі стін будинку художниця намалювала Дорогу до Раю. У її підніжжя навіть не одразу розгледиш труну, з якої починається ця проста, радісна і квітуча дорога.
АВТОПОРТРЕТ НА ЗВОРОТІ ДЗЕРКАЛА
Одна з останніх робіт Поліни Райко, яку було знайдено вже після її смерті – автопортрет, намальований на зворотному боці дзеркала. На портреті Поліна молода і красива. Чи вкладала Поліна Райко якийсь особливій сенс в цей останній малюнок? Цього ми вже не дізнаємося, і це добре, адже не всі секрети та загадки всесвіту Поліни Райко мають бути розгадані.
ТРОХИ ПРО ПРОЄКТ
Будинок Поліни Райко є унікальним об’єктом культурної спадщини: протягом 6 останніх років свого життя (1998-2004) проста сільська жінка перетворила його на суцільну інсталяцію. Розписами та малюнками були вкриті всі стіни, стелі, двері, хвіртки, ворота. Цінність творчості Поліни Райко підтверджена багатьма дослідниками, а ще вона є яскравим маркером української ідентичності Херсонщини, краще сказати – української душі півдня.
У 2005 році херсонська громадська організація Центр культурного розвитку «Тотем» видала каталог робіт Поліни Райко «Дорога до Раю», який до 2024 року був основним джерелом інформації про унікальну художницю.
Сьогодні, попри повномасштабну агресію Росії проти України і знищення розписів у будинку Поліни Райко внаслідок підриву греблі Каховської ГЕС російськими окупантами, ми презентуємо нову книгу.
Книга доповнена новими дослідженнями, архівом малюнків Поліни Райко, який був врятований «Тотемом», фотографіями людей, які побували в будинку Поліни Райко
Також за допомогою сучасних технологій книга дає можливість побачити та почути саму Поліну Райко, її пісні та розповіді, а також побачити її персонажів у доповненій реальності.
Мистецьке життя Поліни Райко триває.
Книга є безкоштовною для бібліотек, культурних та освітніх інституцій.
Будь ласка, звертайтеся з запитом на e-mail: culture@i.ua
Всі права захищені.
Офіційний сайт ГО Центр культурного розвитку «Тотем»: totemua.org