Мiсце сили
Пiнхол
Олександр Танасюк
...Говорять старi люди, що є у лісі місце, яке має надзвичайну силу, i дiйти туди може тільки людина з чистою душею...
...I щоб дістатися туди, людина пройде тисячу випробувань, і або загине, або отримає силу нелюдську i перетвориться на людину, яка має надздібності, бачить майбутнє, вміє керувати часом, лікує словом і поглядом, рухає каміння, і люди їй вірять завжди.
...I щоб дістатися туди людина, пройде тисячу випробувань, доки не загартується дух його, і не очиститься серце його.
...І були люди, що приходили на це місце, і від них пішов народ гордий, що не приймає зверхності над собою. І були їхні нащадки завжди вільними і давали ворогові відсіч.
...I я почав шукати цю силу i слова, якi виразять ту силу безмежну.
...I дивні речі відбувалися, електричні розряди пронизували повітря, силові поля спрессовували простір...
...І оживала земля, і розмовляли дерева. І людина ставала одним цілим із Всесвітом.
«Туче, туче, туче, красная дівице, тебе тепер прошу, у надвечір’я, при моїй вечері, прийди до мене швидше від сходу і заходу,сядь зі мною за одним столом вечеряти з однієї миски і однією ложкою».
(із заговорiв карпатських мольфар)
«Стоїть чорна гора, на тій чорній горі лежить чорний камінь, на тім чорнім камені сидить кам’яна жона, держить вона кам’яну дитину. Відсилаю к тій горі чорній і к тому чорному каменеві, і к тій кам’яній жоні, і к тій кам’яній дитині віди простір…»
(із заговорiв карпатських мольфар)
«Туче, туче, туче, звав ім тя до мої вечері, ти не прийшла. Як ісь ти не прийшла до моєї вечері, так же тучі не можуть прийти до нас во віки віков, амінь».
(із заговорiв карпатських мольфар)
