Воля, смерть та ???

Тетяна Павлюк

​

Від авторки:

​

"Інсталяція складається з трьох дверей у міському просторі. На одній двері – табличка «Воля», на іншій – «смерть», на третій – «???». Таким чином мисткиня окреслює необхідність альтернативної ідеї. Кожен перехожий може відкрити двері і відсканувати qr-код, або прочитати текст, що знаходиться за ними. Текст розкриває кожне з понять. Код відсилає до онлайн-форми зворотнього зв’язку.

 

В контексті проєкту КОНТРміф авторка працює з висловом «Воля або смерть».

Звертаючись до першоджерел, можна побачити, що це гасло використовували анархісти загону Нестора Махно. Також «Перемога або смерть» — гасло козаків за часів Речі Посполитої та Гетьманщини. Згодом його використовували під час Коліївщини та інших національних повстань.

​

У сьогоденні ці слова та їх різні варіації використовують військові («Україна або смерть» –

девіз 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців).

​

На думку авторки, це гасло відображає більше сенсів, ніж світогляд конкретних спільнот, що користуються ним – вона вбачає тут парадигму існування українців як нації.

Придивляючись до історії України, можна побачити, що кілька разів на сто років українці стають до зброї, аби відстояти свою суб’єктність – право жити так, як вважаєш доцільним. Це призводить до того, що:

а) в мирний час українці не встигають відійти від такого світогляду і переорієнтуватись з війни на сталий розвиток;

б) так само українці не мають гадки, як жити поза умовами кризи і боротьби – навіть наша новітня історія налічує вже кілька криз і революцій.

​

З масштабу держави це явище розповсюджується на масштаби особистого розвитку людей – чимало людей не знають, як жити, коли все добре, проте добре знають, що робити, коли все летить у прірву. Таким чином, коли все добре, вони несвідомо створюють у своєму житті кризові ситуації і перепони, аби знову долати складнощі і почувати себе «у своїй тарілці».

 

Бінарна опозиція «Воля або смерть» пропонує нам два ключових поняття.

Воля – намір існувати певним чином та готовність долати перепони, аби втілювати своє бачення.

​

Смерть – відмова від альтернатив: я буду жити так, як хочу, або не буду жити взагалі.

Таке світобачення органічне для військових часів, проте війни закінчуються, а воно лишається з нами в колективному несвідомому. Ідея нації побудована навколо боротьби з зовнішніми обставинами, проте ми як суспільство дуже мало уваги приділяємо тому, щоб ці обставини проактивно покращувати.

​

Авторка не сумнівається, що війна з росією закінчиться перемогою України та ідей демократії. Проте говорить, що нам потрібна нова парадигма – в якій ми не маємо доводити іншим свою суб’єктність, де вона є даністю і де ми діємо, виходячи з цього.

​

Сьогодні альтернативою волі або смерті є забуття – можна поїхати з України не лише фізично, але й інтелектуально, спрямувати свій час та увагу на те, щоб розвиватись і жити добре в контексті іншої культури. Відмовляючись існувати в українському контексті, люди обирають сталий розвиток для себе. Авторка вважає, що це раціональне і гарне рішення в умові відсутності альтернатив. Проте для нашої держави це не вигідно – відтік інтелектуалів призводить до негативного відбору і не за кожним кермом опиняються кращі з кращих. Мисткиня через свою роботу наголошує на необхідності на всіх рівнях створювати умови для розвитку людей, які приймають рішення лишатись в Україні – у тому числі на рівні міфів, що існують в контексті державної ідеології.

Крім боротьби та смерті нам потрібне щось ще".

 

 

Матеріали: Двері вхідні 3 шт, таблички вінілові або пінокартонні або інше 6 шт, цифрова фотографія,

цифровий друк, можливо відео – спостереження за взаємодією людей з інсталяцією

 

Локація: Київ