ТЯГИНЬ
Городище і місце фортеці Тягин – це пам’ятка національного значення, розташована на правому березі Дніпра біля села Тягинка Бериславського району Херсонської області, у мальовничих ландшафтах Нижньодніпровського Національного природного заповідника.
З 2016 року фортецю досліджує Південна Середньовічна експедиція Інституту археології НАН України. Їй постійно допомагає громадська організація «Культурний центр Україна-Литва». Експедиція 2021р. отримала статус міжнародної завдяки присутності та активної участі литовських колег.
Пам’ятка належить до маловідомого періоду розвитку української цивілізації – часу створення князем Вітовтом фортифікаційної лінії вздовж узбережжя Чорного моря (кінець XIV – початок XVI ст.). Ці фортеці відкрили нову сторінку оборонного зодчества регіону – будівництво кам’яних цитаделей замкового типу.
Завдяки топографічним роботам із залученням сучасних видів апаратури було встановлено планування фортеці та уточнені її розміри. За плануванням фортеця Тягинь належить до трикутних Константинопольського типу, площею 0,73 га. Її було зведено з частково обробленого вапняку. Площа городища 18 га.
Розкопки проводились за абрисом плану фортеці. На сьогодні відкрито 35 м південної та 10 м східної стіни, кутова багатоярусна вежа прямокутної форми, стіни якої збереглися на висоту до 1,75 м. Південно-східну стіну вежі прикрашав фриз, декорований у сельджуцькому стилі. На підлозі першого поверху була зафіксована дощата конструкція з деревини родини вербових (тополя/осика), на якій збереглися уламки бомбарди XV ст.
Первинну конструкцію другого поверху фортеці утримували стовпи, від яких у підлозі зафіксовані три ями. За розрахунками архітекторів, ця вежа могла бути триярусною, заввишки до 9 м.
Крім артилерійської зброї (бомбарда, вапнякове гарматне ядро), тут представлена і холодна зброя, вельми характерна для Литовського війська XIV-XV ст. – залізні арбалетні болти.
Фортеця мала не лише оборонне значення, але водночас була митницею на переправі. Великі кам’яні будівлі прикрашали колони із різьбленням сельджуцького стилю.
Унікальною є знахідка вапнякової плити із геральдикою, характерною для християнських родів Литовського походження, що яскраво свідчить про належність замку на річці Тягинка.
Фортеця мала певні зв’язки із Сходом та Заходом. Тісні зв’язки з Кримом засвідчені знахідками парадного полив’яного посуду, зокрема сграфіто, розповсюдженого на широкому просторі від Балкан до Поволжя, джучидськими монетами із Кафінською контрамаркою та Кримського ханства XIV-XV ст.
Контакти Тягині сягали і Польщі. Саме звідти походять денарії з білону Краківського короля Владислава Варненчика (1434-1444 рр.), срібна монета Сигизмунда І (1467-1548 рр.) – короля польського і Великого князя литовського, дідича Русі.
Ще однією загадкою і водночас цікавим відкриттям стала знахідка залізної булави, що співвідноситься із культурним шаром XV ст., яка могла бути і зброєю, і клейнодом (знаком влади) представників вищих рангів суспільства України і Литви. Це перша така знахідка на всьому Чорноморському узбережжі.
Тягинь – це унікальна пам’ятка південного краю Великого князівства Литовського і Руського. Вона є спільною культурною спадщиною України та Литви і відкриває нам нові сторінки нашої спільної історії.
