Боротьба за Вежу
Збудована наприкінці XIV століття, ця башта-донжон є єдиною оборонною спорудою такого типу часів Великого князя Литовського Вітовта, яка зберіглася до наших днів в Україні.
Вона є спільною спадщиною України та Литви і має не лише величезне історичне значення, але й туристичний потенціал.
З ІСТОРІЇ
ХІV ст. – дозорна (митна) вежа часів князя Вітовта Великого (Великого князівства Литовського);
ХV–ХVІІ ст. – турецька дозорна вежа;
ХІХ ст. – оглядова вежа маєтку князя Трубецького;
ХХ ст. – водонапірна вежа.
600 років тому Нижнє Подніпров'я та Причорномор'я було далеким пограниччям земель, підвладних Великому князю Литовському Вітовту, який правив у 1392–1430 рр. У ті часи саме тут розгорталися найважливіші історичні події, в яких Вітовт зіграв вирішальну роль: на карті Європи з'явилася нова держава – Кримське ханство, і з цієї ж карти зникла одна з найбільших імперій середніх віків – Золота Орда. Тому ім'я Вітовта і назва Литви збереглися не лише в місцевих легендах, але й у географічних назвах, історичних пам’ятках, найвидатніша з яких – дозорна вежа.
Тоді кордон проходив руслом Дніпра, відповідно існували митниці. На картах XVII ст. приблизно в місці розташування вежі зустрічається назва Balneum Vitoldi. Імовірно, це і є Вітовтова митниця, яка контролювала одну з найбільших переправ Нижнього Дніпра – Таванську, розташовану в районі між Бериславом (фортеця Siemimaiki, пізніше – Kazi Kermen) та Каховкою (Oslam Kermen), тобто між Литовським князівством (у подальшому – королівством Польським) та Кримським ханством. Між цими фортецями на острові Тавань, нині затопленому Каховським водосховищем, існували ще дві фортеці. У 1695 р. всі вони були зруйновані запорожцями під проводом Івана Мазепи. Дозорна вежа пережила всі ці події.
2016 рік – з’явилися плани будівництва другої черги Каховської ГЕС, які поставили під загрозу існування Дозорної вежі. З’ясувалося, що Дозорна вежа колись мала статус пам’ятки місцевого значення (XVIII-XIX століття, як частина садиби Трубецьких), але потім статус таємничо зник. Охоронного договору з власником немає. Охоронної зони немає.
Планам будівництва мали передувати археологічні дослідження у 2017 році, проте держава не виділила на це кошти.
5 квітня 2016 р. – під тиском громадськості і експертів Дозорна вежа внесена в Перелік щойно виявлених пам’яток історії та культури на території Херсонської області. Підготовлено паспорт об’єкта з охоронною зоною для направлення до Міністерства культури України.
16 грудня 2016 року - Дозорна вежа внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією місцевого значення та датуванням 1880 – 1890 рр. з рекомендацією внесення до реєстру за категорією національного значення.
.jpg)
2016 р. – отримано висновки за результатами досліджень складу будівельних розчинів з мурування Башти Вітовта, у яких, зокрема, зазначено: «Структура мурування оборонних башт і стін литовського періоду… По суті, це має бути пам’ятка архітектури національного значення».
2017 рік – звернення громадськості і експертів до Херсонської обласної ради, Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана, Міністра культури Євгена Нищука, Міністра енергетики Ігоря Насалика, Голови представництва ЄБРР в Україні Шевкі Аджунер, Посла Литовської Республіки в Україні Марюса Януконіса з проханням сприяти прискоренню внесення Кабінетом Міністрів України Дозорної вежі до Державного реєстру пам’яток культурної спадщини національного значення та повідомити Міністерство енергетики про необхідність врахувати пропозиції громадськості при розгляді проекту будівництва Каховської ГЕС-2, а саме: відвести русло каналу від стін башти на 100 метрів згідно нормативної охоронної зони, залишити територію башти доступною для вільного відвідування.
25 січня 2018 р. – Постановою Кабінету Міністрів України Дозорна вежа нарешті внесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України зі статусом об'єкту культурної спадщини національного значення.
Серпень 2018 р. – вчені Інституту археології Національної академії наук України розпочали дослідження Дозорної вежі. Дослідженням керує доктор історичних наук О.Симоненко.
Вересень 2018 р. – видано монографію Інституту археології Національної академії наук України «НА РОЗІ ДВОХ СВІТІВ: історична спадщина України та Литви на території Херсонської області», у якій опубліковано нові відкриття та науково доведено необхідність та важливість подальших досліджень не лише для історії та культури двох країн, але й для розуміння євразійських цивілізаційних процесів.