Багатство – відносна річ. Так само, як і щастя. Все залежить від того, з чим порівнювати. Для мене найгірше, коли люди, які живуть десь там, де я вважаю життя ідеальним, мріють приїхати до міста в Німеччині. А я вважав би великим багатством мати маленький будиночок біля озера. Просто відчиняєш двері і милуєшся блакиттю води.

Природа в будь-якому випадку є альтернативою грошам. Я можу полювати, моя жінка розбирається в рослинах і знає, які ягоди я можу з’їсти, щоб не отруїтися. Бути самодостатніми – ми так можемо!

Але поясніть це тому, кому показують лише дорогі машини та вишукані квартири, хто певен, що саме це робить людину щасливою. Розкоші в навколишній природі для нього недостатньо. Недостатньо того, що він спроможний сам себе прогодувати і що ніхто не буде вказувати, що йому робити. Але він мріє про машину і вже запізно розуміє, що ці блага не забезпечують щастя.

Вічне щастя, як і постійний оргазм, неможливе. Воно приходить у наше життя через маленькі моменти. І суспільство, яке нас оточує,  має велике значення в цьому, оскільки воно створює ті рамки, в яких ми існуємо. Я не хочу бачити нациста при владі, але я також не хочу “еко-диктатури”. Для мене вкрай  важлива свобода. А також можливість самому вирішувати, як жити і як працювати. Але якщо система не задовольняє цю потребу, самовизначення людини зводиться нанівець.

Візьміть, наприклад, молодого хлопця, з небагатої родини, без диплома і без досвіду роботи. Він починає працювати, він задоволений невеликою зарплатнею, планує придбати свою першу власну квартиру, можливо отримати водійські права. Це був би його шматочок свободи.  Але ось його батьки отримують “Hartz IV” (це різновид соціальних виплат), і хлопець тепер не буде отримувати допомогу від держави, тому що він з батьками живе разом. І від грошей, які він заробляв, нічого не залишається. Навіщо взагалі працювати? Надії на покращення немає. Самовизначення, свобода відбираються разом із грошима.

​

І ось я розумію, що з віком мені загрожує бідність. Роками бути соціальним працівником, терпіти брудну політику та злидні,  а наприкінці моєї кар’єри я все одно залишаюся тут, у бруді?

​

І це стосується не лише мене, є мільйони старих людей, які важко працювали все своє життя і вони змушені доживати свої останні роки у злиднях. Ось що каже Маркс з цього приводу “Наряду с бедствиями современной эпохи нас гнетет целый ряд унаследованных бедствий, существующих вследствие того, что продолжают прозябать стародавние, изжившие себя способы производства и сопутствующие им устарелые общественные и политические отношения. Мы страдаем не только от живых, но и от мертвых. Мертвый хватает живого!”

Вони не можуть таке з нами чинити!

Багатство – відносна річ. Так само, як і щастя. Все залежить від того, з чим порівнювати. Для мене найгірше, коли люди, які живуть десь там, де я вважаю життя ідеальним, мріють приїхати до міста в Німеччині. А я вважав би великим багатством мати маленький будиночок біля озера. Просто відчиняєш двері і милуєшся блакиттю води.

Природа в будь-якому випадку є альтернативою грошам. Я можу полювати, моя жінка розбирається в рослинах і знає, які ягоди я можу з’їсти, щоб не отруїтися. Бути самодостатніми – ми так можемо!

Але поясніть це тому, кому показують лише дорогі машини та вишукані квартири, хто певен, що саме це робить людину щасливою. Розкоші в навколишній природі для нього недостатньо. Недостатньо того, що він спроможний сам себе прогодувати і що ніхто не буде вказувати, що йому робити. Але він мріє про машину і вже запізно розуміє, що ці блага не забезпечують щастя.

Вічне щастя, як і постійний оргазм, неможливе. Воно приходить у наше життя через маленькі моменти. І суспільство, яке нас оточує,  має велике значення в цьому, оскільки воно створює ті рамки, в яких ми існуємо. Я не хочу бачити нациста при владі, але я також не хочу “еко-диктатури”. Для мене вкрай  важлива свобода. А також можливість самому вирішувати, як жити і як працювати. Але якщо система не задовольняє цю потребу, самовизначення людини зводиться нанівець.

Візьміть, наприклад, молодого хлопця, з небагатої родини, без диплома і без досвіду роботи. Він починає працювати, він задоволений невеликою зарплатнею, планує придбати свою першу власну квартиру, можливо отримати водійські права. Це був би його шматочок свободи.  Але ось його батьки отримують “Hartz IV” (це різновид соціальних виплат), і хлопець тепер не буде отримувати допомогу від держави, тому що він з батьками живе разом. І від грошей, які він заробляв, нічого не залишається. Навіщо взагалі працювати? Надії на покращення немає. Самовизначення, свобода відбираються разом із грошима.

​

І ось я розумію, що з віком мені загрожує бідність. Роками бути соціальним працівником, терпіти брудну політику та злидні,  а наприкінці моєї кар’єри я все одно залишаюся тут, у бруді?

​

І це стосується не лише мене, є мільйони старих людей, які важко працювали все своє життя і вони змушені доживати свої останні роки у злиднях. Ось що каже Маркс з цього приводу “Наряду с бедствиями современной эпохи нас гнетет целый ряд унаследованных бедствий, существующих вследствие того, что продолжают прозябать стародавние, изжившие себя способы производства и сопутствующие им устарелые общественные и политические отношения. Мы страдаем не только от живых, но и от мертвых. Мертвый хватает живого!”

Вони не можуть таке з нами чинити!

Rich is relative. So is happiness. It's always a question of what you compare yourself to. What and who do you let infect you so much that you think you need something? And what do you already have ahead of you?

​

For me, the worst thing is when people who live somewhere where it would be perfect for me, when they dream of coming to a city in Germany. I would consider it a great richness to have a very small hut somewhere right by the lake. Just opening the door and looking at this blue, I could grow old. Nature is the alternative to money anyway. I can hunt, my girlfriend knows her way around and knows which leaf I can eat without poisoning myself. Self-sufficiency, we can do that!

But explain that to someone who is only shown cars and fat apartments and thinks that they will make him rich and happy. The luxury in nature is not enough for him, that you find your food for free, that nobody tells you what to do. He dreams of a car and only realizes late that it does not bring him happiness.

Eternal happiness, as a permanent orgasm, that cannot exist. It's more about a series of small moments of happiness. But first there has to be contentment. And the form of society that surrounds me is important for this contentment, because it creates the framework in which I can live. I don't want a Nazi in power, but I don't want eco-dictatorship either. Freedom is very important to me. That I can decide for myself how I live and how I work. But if the system is not right, then this self-determination is taken away from you.

Take a young adult, from a family with little education, no degree and no apprenticeship. He starts his first job, is happy about the little money he gets and plans for his first own apartment, maybe his driving license. That would be his piece of freedom.

But now the parents get “Hartz IV” from the state, and the state will now go on and take this money back from the son, because they say, they still live together so they can help out each other. They call this “Demand community”. There's nothing left of the money he worked for. Why work at all? There is no hope for improvement.

Self-determination, freedom, is taken along with the money.

​

Money does not make you happy, but in this society, without money, you are not free.

And if the state enforces this, then you have to be careful that people don't fall over. If there are no chances, then there is nothing to lose. If you are forced into forced labor by the state, then you may become a criminal!

I admit it openly, I am not safe from this. Because what threatens me is the old-age poverty. And when I get there, I change sides. Then I get what I need, like Robin Hood, from those who have more than enough of it.

I will not let them screw me over! Being a social worker for years, taking the rap where bad politics has left dirt and poverty. And then at the end of my working life, I'm left right there in the dirt?

​

And it's not just about me, there are millions of old people who have worked hard all their lives and are then supposed to go into poverty in old age. They can't do that to us.