КВІТЕНЬ
У нас сьогодні свято!!! Російський корабель дійшов місця призначення. З цього приводу був бенкет. Він складався з картоплі в мундирі, копченої риби (яку десь видобула донька) і пива, яке я собі дозволила.
2 КВІТНЯ
Довелося відволіктися від сорочки і провести рятувальну операцію одного трикотажного виробу. Порятунок почався давно, потім була низка похмурих днів... А тут канва, яка у воді розчиняється, тобто майже невидима. Поки світило яскраве сонечко – шила ось це, в інший час сорочку.... Ось так і живемо.
Чекаємо на перемогу, розуміючи реальність того, що відбувається... Проте так сподіваюся на диво.
5 КВІТНЯ
Знову не вишивається... Просунулася зовсім небагато, показати особливо немає чого. Розболілася голова, напевно, завтра буде дощ… Багато років не реагувала на погоду, а з війною знову почала.
Почала гортати книги з історії костюма. Одну з них подарували мої улюблені Рідна.Ua. І зрозуміла, що я не вмію робити прикраси. Брошки бісером та інші штучки вмію, а саме українські не пробувала. Отже, коли закінчиться війна і у продажу з'явиться бісер, спробую робити ґердани.
7 КВІТНЯ
Хроніки вишиванки – 3!
З Благовіщенням усіх нас! Чекаємо хороших звісток усією країною!!!
У мене маленька гарна звістка – буде нова сорочка, тому що я знайшла нитки. Одного кольору трохи не вистачає, але я щось придумаю. Хочеться чогось яскравого, багатобарвного... Червону відкладу, хоча там трохи лишилося. З в'язанням так і не складається, з шиттям також. Що ж, вишиватиму сорочки.
8 КВІТНЯ
Сьогодні погода не дуже... Зарядив дощ, похмуро, у "майстерні" сиро. Схема дрібна, і вишивати можна тільки на сонечку.
Це все, що встигла вчора вишити. Поки шию цю, вигадала ще одну. Ну як вигадала… Зрозуміла, що хочу зробити сорочку не хрестиком, а традиційними українськими швами, яких понад 250. Коли ми переможемо, обов'язково зроблю це.
А сьогодні буде день Пуаро.
P. S. А Коша стереже недошиту.... Прибрати не дає.
9 КВІТНЯ
Трохи просунулась учора... Хоч було похмуро, але руки хотіли шити... Тому пішла в сиру майстерню і, періодично відриваючи очі від вишивки, дивилася на грозове небо... з кожною хвилиною смуга світла ставала більшою... Так і наше життя потихеньку стане яскравим і світлим, вирвавшись із мороку війни... Так буде, я точно знаю... І свято вірю.
10 КВІТНЯ
Сонячно, тепло... тож можна йти в майстерню. До початку робочого дня випита кави, переглянуті новини, нарізаний вінегрет, вимитий посуд, звичайно ж, нагодована Коша ...
І зі мною Пуаро, 5-й сезон...
11 КВІТНЯ
Звіт про вчорашню роботу... Хоча ні, не роботу... Про задоволення... День був сонячний, теплий. Працювалося легко, з вірою у перемогу.
Сьогодні, прокинувшись за традицією о 4.00 з головним болем, нагодувала Кошу та заснула знову. Це дуже рідкісний випадок. Другий підйом був уже о 6.30 з кавою та другою порцією їжі для Коші. Погода за вікном пояснила причину головного болю – похмуро, збирається дощ. Поки не шиється, поки тільки Пуаро.. Але як знати, може ще й вдасться повишивати.
12 КВІТНЯ
Знову дощ, холодно і моторошно, болить голова... Коша підняла о третій годині ночі... Їй чомусь було погано. Зараз все норм. Сидить на руках з винуватим виглядом... Буває.
Але вчора трохи вдалося повишивати. Провели з Кошою на балконі кілька годин. Як знати, може, і сьогодні ще вийде.
Не радують срачі, які починаються в соціальних мережах. Наче в країні немає війни. Не робили дороги на Херсонщині – погано, зробили – теж погано. Не для себе виявляється, для русні прокладали. І такого повно... Люди, йде війна! А срачі на руку ворогові, невже це не ясно? Зараз ми повинні бути єдині і не сіяти ненависть хоча б по відношенню один до одного. Настрій бридкий! Але я вірю в перемогу, вірю у ЗСУ! ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!
14 КВІТНЯ
У нас сьогодні свято!!! Російський корабель дійшов місця призначення. З цього приводу був бенкет. Він складався з картошки в мундирі, копченої риби (яку десь видобула донька) і пива, яке я собі дозволила. А Коша покуштувала м'якого елітного корму, яким з нею люб'язно поділився донькин кіт Декстер.
Готуємось до Дня визволення Херсона та України.
19 КВІТНЯ
Сьогодні не про вишиванку.
Сьогодні ЗВЕРНЕННЯ ДО МОЇХ ФРЕНДІВ, ЩО ВИЇХАЛИ В ЄВРОПУ.
Нагадую вам, мої дорогі, що, на відміну від вас, я в окупованому Херсоні, якщо хтось забув. Не треба мені дзвонити і розповідати, як вам важко, як ви вчотирьох в одній кімнаті (на всьому готовому біля моря), як тут стільки народу і треба з Польщі їхати далі, як тут все чуже. Як у вас депресії... Я втомилася всіх вас заспокоювати і переконувати в тому, що все у вас буде добре ... Що ви живі, в безпеці і це головне. Так, вам довелося покинути будинок і поїхати. Це був ваш вибір. Але у вас під вікном не стоїть БТР з орками. Там, де ви зараз, не стріляють і не бомбять. Ви не живете як на вулкані у місті-заручнику.
Кабінет з витирання соплів імені мене ЗАКРИТИЙ. Жоден з вас за цей час не запитав як мені тут, чи потрібна допомога. Всі дзвонять, щоб заспокоїтися самим. Людоньки, я не старушка-веселушка... Я тут не в раю, якщо що. Кому цікаво – жива, здорова, їжа та вода є... Вишиваю, вивчаю мови. Я не кину свою сім'ю і своє місто, поки йде війна... А після війни, швидше за все, не зможу жити тут... Надто вже багато наривів розкрила війна.
P. S. Ми з Кошем чекаємо на перемогу!!!! Вона не за горами...
20 КВІТНЯ
Сьогодні знову не про вишивку.
Напевно скоро перемога!! Чому я так вирішила? По-перше, вірю у ЗСУ. По-друге, народ країни почав розводити срачі один з одним... Значить на тонкому плані, напевно, спільного ворога переможено, настав час шукати ворогів усередині країни.
Перли вчорашнього дня:
-
Чому всі міста бомбять, а вас ні?
-
Ваш мер працює на Рашку!
-
Зеля злив країну!
-
Порох злив країну!
-
Арестович злив країну!
-
Іларіонів теж злив країну (він-то до чого?)
-
Ваша область сама лягла під Росію!!
-
Твоя сторінка у фейсбуці російською, ти зрадник батьківщини!!
-
Усі, хто не поїхали із Херсона – проросійські! (і нікого не хвилює, що не у всіх є машини і що коридорів немає).
-
Гнати рашку до Москви! І на моє запитання: «А твої сини в армії?» – отримую відповідь: «А чого мої туди підуть?». Правильно, нехай хтось воює, ми тут з дивана покеруємо.
Це тільки частина того, що я почула особисто... Є ще перли, передані друзями – із серії "на їхню допомогу в Європі не можна купити бухло і сигарети" – ти бач яке горе!
Дорогі, типу, друзі!
Я не витрачатиму час на чищення стрічки! Автори цих висловлювань – ідіть слідом за російським кораблем і видаляйтеся самі. Я не вступатиму з вами в дискусії, не витрачатиму на це час, сили та нерви. Якщо вам нема чим зайнятися на західній Україні та в Європі – допомагайте хоча б тим, хто вас приймає. Ідіть волонтерити. Допомагайте своїм, не розводьте срачі.
Я не хочу, щоб моє місто бомбили!! Я не хочу, щоб Україну бомбили!!!! Ніякий населений пункт! Я хочу, щоб скінчилася війна, після якої я потисну руку нашому меру, за якого, до речі, я не голосувала, але він не звалив, як мери районних центрів, і місто живе.
Я думаю, що це останній мій гнівний пост, і що скоро я стану милою та доброю, яку всі знають або просто видалю свій акаунт. Вишивати не буду в такому настрої, сорочка повинна шитися в добрих і благих думках.
Я чекаю на перемогу, вірю нашій армії і дуже хочу на Кінбурн, до своїх друзів. Це моє місце сили, моя друга батьківщина.
21 КВІТНЯ
Сьогодні сонечко, значить, зможу трохи повишивати... Проте спочатку відвезу Кошу до кото- лікаря.
Кава випита, нитки нарізані, намічено план роботи. Думаю, що все вийде.
Усім миру та добра!
22 КВІТНЯ
Погода налагоджується, сонячно – значить, піду в майстерню, на балкон. Коша вже на місці. Лежить на схемі та нитках з голками... Вчорашній похід до кото-лікаря пройшов нормально, Коша була бездоганна. Жоден лікар не постраждав. За мужність отримала нову іграшку.... А ще у мене запланований похід у салон краси, потрібно впорядкувати волосся... Ні, стригти не буду. Так, злегка кінчики може... Скоро перемога, потрібно бути красивою!!!!
25 КВІТНЯ
Солодко спляча Коша... І червоні ромби вишиванки. Такі сьогодні хроніки... У голові крутиться купа думок, а доладно сформулювати їх не можу... Мозок трохи збоїть... Після війни розберемося...
А поки що я творю свою сорочку, свій оберіг та свій символ перемоги. Я в неї вірю!!! І дуже чекаю!!! І кожен вишитий хрестик наближає її, я знаю! Тому шию не зупиняючись!!
26 КВІТНЯ
Коша на руках з моменту пробудження, підняла вона мене о 3.30... Довелося підвестися, зварити каву і сісти за роботу. Спочатку під лампою, а тепер під віконцем. На сонечку легше шити. Коли світить сонечко, на якісь миті забуваєш, що війна... Здається, що це звичайний день, як до війни... Що потрібно взяти папку з фотками і бігти на екскурсію, що в суботу мій улюблений Кінбурн, що скоро там розквітнуть орхідеї.
Все це буде, я знаю, я вірю... А поки я шию.
27 КВІТНЯ
Прокинувшись, як завжди, о 4.00 зварила каву, погодувала Кошу, переглянула новини і вийшла творити... Дуже радують яскраві кольори майбутньої сорочки. Сонечко, співають під балконом пташки... Така ілюзія мирного життя.
Вчора, почувши під балконом новий, незвичний і дивний звук, ми злякалися не на жарт. Коша чкурнула у кімнату і, не розрахувавши траєкторію, влетіла в диван. Я обережно визирнула у вікно і... фух... Це їхала машина, яка підмітала вулицю... Згадала хлопчика, який після кожного різкого звуку питав у мами: «Що це?». Скільки таких хлопчиків по країні, скільки нам знадобиться часу на те, щоб діти перестали боятися, щоб усі перестали боятися... Буде багато роботи для психологів... Багато з яких, на жаль, «просіли» самі... Подумала про те, а чи не вивчитися на психолога...
Все буде добре, вірю у ЗСУ, чекаємо на перемогу...
28 КВІТНЯ
Після неспокійної ночі настав сонячний ранок, а значить, ми в майстерні. Робота просувається і книжку мені читають. Поєдную роботу руками з їжею духовною... Після нічного бабаха хвилин 15 шукала кішку в однокімнатному раю... Знайшла, заспокоїла, взяла на ручки і поклала спати. Зараз гріємося на сонечку, слухаємо тишу і віримо у перемогу.
29 КВІТНЯ
Вишивати з Кошою на ручках не дуже зручно, але у світлі вчорашніх та сьогоднішніх подій вона з рук не злазить. Так і сидимо на балконі. Вона дозволяє встати і розім'яти ніжки, але не надовго. Варто тільки сісти – вона одразу знов на руках. Поруч тусуються... Вони, коротше... Горілка мені не завадила б зараз. На тренування не піду.
Робота рухається потихеньку... Ще один великий ромб, купа трикутників.
30 КВІТНЯ
Коша не вмивається і морду витерти не дає... Настрій – засранка! Помила лапки, вушка, але не мордочку. Так і сидить... Вкрала нитки, скинула ножиці, посьорбала каву (вперше в житті). Шкода, не скаже як вона їй на смак.
Сонячно, на балконі тепло, опівдні буде спекотно... Вже майже літо. Весну в нас вкрали, вірю, що літо буде нашим. Яскравим, сонячним, з морськими бризками, дитячим сміхом та тусовками в Урбан-саду.
Робота потихеньку просувається. Вчора настрою не було через близьке сусідство озброєних людей. Більшу частину дня просто грала в кульки... Сьогодні вже в майстерні і трохи просунулась...
Всім гарного дня...