ТРАВЕНЬ
Якийсь день бабака… В мирний час носилася б вже по екскурсіях. Вішають по місту червоні ганчірки із серії «назад в СРСР»... Сиджу і думаю: невже хтось добровільно хоче жити в совку? Треш якийсь.. Чекаю на ЗСУ і вірю в наших...
4 ТРАВНЯ
Зв'язок повернувся остаточно! Ура!
Добре, що ми з дочкою розробили алгоритм зв'язку на крайній випадок. Тому ми не загубилися, все норм.
Мені було складно, бо перебувати в абсолютній тиші я фізично не можу. На допомогу прийшов старенький ноут та диски, які для доньки в далекому 2006-му записував мій брат. Тому я переглянула всі мультики, всі старі фільми... Перші достукалися друзі з Туреччини, зі словами: «Туреччина знає про Херсон!».
Вишиванка шиється. Трохи помилилася у першому рукаві, кинула, почала другий... Потім повернуся і дороблю.
Маю визнати, що всі ми діти 21-го століття, і без зв'язку ніяк... Миттєвий інформаційний вакуум, стан тривоги підвищується у кілька разів.
Але, дякувати Богу, все відновилося – і зв'язок і стан. Наскільки це можливо.
5 ТРАВНЯ
Нічні бабахи не давали спати Коші, а вона мені. Але встали все одно о 4.00. Здзвонилися з дітьми, склали план дій на день і будемо його виконувати. А в плані пікничок, невеликий… А потім за вишивку, а діти за роботу. Є зв'язок і це радує, чекаю хороших новин... Усі ми чекаємо.
6 ТРАВНЯ
Коша не в настрої... Розбудила мене, бігала по компу і заважала мені грати в кульки, натякала, напевно, що настав час вишивати. Фотографуватися теж відмовилася. Потроху просувається вишивка. Перескакую з одного рукава на інший, бо не знаю чи вистачить чорних ниток. Може, донька домовиться з продавцями, і дівчатка відкриють магазин...
7 ТРАВНЯ
Сто разів казала собі – побачила помилку, випори одразу. Ні, вирішила залишити, мовляв, все одно не видно. Шила далі. Але ці дві зміщені клітки муляли очі... Знаю, де помилка, і очі туди самі дивляться. Психанула і переробила. Тепер на душі легше, все як має бути.
Тепер про Кошу, яка, втративши будь-який сором, підняла мене о третій ночі. В результаті п'ю другу, позапланову чашку кави. А на годиннику лише 6.50. Поспати вдень – не мій варіант. Чекатиму дев'ятої вечора, коли організм захоче спати. Я ж типовий жайворонок, про це усі знають, а хто забув – нагадую. Мені можна дзвонити о 7:00, 6:00, але не потрібно після 21:00 (якщо нічого не трапилося). Зараз я не вимикаю телефон на ніч, самі розумієте... Війна. Але коли о 23 або пізніше булькає повідомлення, я прокидаюся і заснути вже не можу ... Відкриваю телефон, а там щось типу: «Як справи? А у вас є вибухи?» Люди, теж писатиму вам о третій годині ночі, щоб ви теж не спали.
У нас бахає кожен день, ми намагаємося якось жити з цим. Ви пишете в емоційному пориві. Але новини можуть спізнюватися, можуть бути не новинами, а фейком... А я, тільки-но заснувши під канонаду, прокидаюся від булькання месенджера. Кожен бульк уночі викликає занепокоєння... Хапаєш трубку, думаєш, щось трапилося... Щось із друзями, близькими по всій країні... А тут кажуть: «У вас стріляють…» Дорогі, мої, любі, пишіть, якщо щось трапилося, якщо потрібна допомога – у будь-який час доби. А якщо просто спитати «як справи» – до 21.00, будь ласка. Вранці з 6.00, з 5.00. Але о дев'ятій я реально можу вже спати, можу намагатися спати...
8 ТРАВНЯ
День на дворі, сім годин... А хтось рудий спить... І це точно не я. Якийсь день бабака… В мирний час носилася б вже по екскурсіях. Вішають по місту червоні ганчірки із серії «назад в СРСР»... Сиджу і думаю: невже хтось добровільно хоче жити в совку? Треш якийсь..
Чекаю на ЗСУ і вірю в наших...
9 ТРАВНЯ
Ранок, сонечко... Настав час вишивати. Потроху просуваюся. Основний малюнок ще не закінчений, але так хочеться рухатися далі… Хоча б розмітити. Мені подобається те, що виходить.
Коша..... Коша знову підняла рано. Взяла манеру викопувати мене з-під ковдри. А якщо лапка не пролазить, тоді лиже щоку своїм шорстким язиком... Проганяю, але вона вперто лізе. Ще й обурюється своєю котячою мовою. Ті, хто був у мене, знають, що Коша «балакуча». Розбудила, поїла і почуттям виконаного обов'язку пішла спати на мою подушку, хоча є своя, руда.
10 ТРАВНЯ
Ранок... Всі цілі... Світить сонечко, тихо. А я вже починаю творити. Зараз зварю другу чашку кави і піду в майстерню. Потроху зменшується кількість фейсбучних друзів. Це вже стало нормальним... Іноді просто шокують висловлювання людей, яких я вважала адекватними. Війна розкриває сутність...
Та й класика жанру – срачі на рівному місці. І пошуки зради. Я вже писала про це – почалися срачі, значить, скоро перемога. Виїхали з Херсона – зрадники, залишилися – теж зрадники. Сидиш у Херсоні і думаєш: а ось мені похрін на всі ваші гойдалки. Виїхати чи залишитися – особиста справа кожного. Ми не маємо права судити нікого. І виправдовуватися ні перед ким я не буду. Поки я тут, але життя може повернутися, і я змушена буду поїхати. Мені запитувати дозволу у ФБ?
Вірю, що не доведеться їхати, вірю, що нас звільнять.
Але фраза "Не суди, та не судимий будеш" зараз дуже актуальна.
11 ТРАВНЯ
Ранок, сонечко, тихо... Зварена і випита кава. Погодована неслухняна Коша. Допізна вчора відкривала шафи і вигрібала речі. Зазвичай варто було крикнути – і вона бігла спати... Але ні. Вчора це не спрацювало. Ігрища до 11 ночі і підйом о 4... Очі хочуть спати, а мозок ні... Тому вже години дві вишиваю. Повільно, але робота йде. Щось в орнаментах є магічне. Робота дає можливість не потрапляти до психологічних гойдалок, зберігати умовний спокій. Цей малюнок із західної України, не херсонський. Завжди хотілося яскравого...
Знайшла поряд з будинком відкриту кав'ярню, і тепер це буде новий ритуал. Друга чашка кави з печивом на повітрі.
Всім миру та добра!!!!
13 ТРАВНЯ
Вже прийшла херсонська спека, і до обіду на балконі дуже тепло... Дуже-дуже.... Тому вишивати в майстерні починаю годині об 11-й.
Потроху просуваюсь... Коша все одно живе на балконі, їй там комфортно. Якщо сильно припікає, то лежить на підлозі. Відвертається сонечко – на свій диван... Так і живемо.
14 ТРАВНЯ
Вчора був напад господарської діяльності. Перекладала зимові та літні речі. А вранці стало зрозуміло, що у Коші свій погляд на порядок. Не так я все склала, ой не так!
Хоч у вишивку вона не втручається. Ну відносно. Лягає на нитки, краде ножиці і багато іншого... Начебто доросла кішка, але іноді веде себе як кошеня.
"Європорт" обіцяв відкритись сьогодні. Не відкрився... хех. Зачекаємо.
Ми зараз багато чого чекаємо, і це очікування впливає на кожного з нас. На кожного по-своєму. Хтось втрачає віру, хтось пливе за течією, хтось зберігає внутрішній стрижень, хтось проходить через усі ці стадії. Я бажаю всім нам не загубитися в цій війні і не втрачати стрижень. Не втрачати віри!!
Ну а вишиванка шиється…
15 ТРАВНЯ
Не думала, що встигну щось вишити сьогодні. Було багато нових та цікавих справ. Але без хрестиків не можу прожити й дня.
По одній новій та цікавій справі треба було переглянути багато літератури. Текст шукала певної спрямованості. Книг у мене багато, але рука потягнулася саме до цих. Я чудово пам'ятаю, як вони з'явилися у мене, точний час і, звичайно ж, хто подарував. Я дістала книги з полиці, і з них випали листівки... Листівки з побажаннями до дня народження, до ювілею... Я відзначала його у Львові з донькою кілька років тому, а подарунок чекав у Херсоні. Я ще раз перечитала побажання, подумки повернулася того року, у той настрій і стан... Серед листівок була і та, яку мені привезла подруга з Кіпру, разом із блокнотом зі Спіридоном Триміфунтським, який народився у північній, окупованій частині Кіпру. Я всі ці роки не знала, що там можна було писати. Тепер знаю!!!!
18 ТРАВНЯ
Ранковий дощ тиснув на голову... Але сонечко ж є, воно вийшло. Голова пройшла, піднявся настрій, і можна йти в майстерню. Коша вже там, сьогодні її цікавила тумбочка з рукодільним приладдям. Стрічки, бісер, намистини – все це Коша вигребла і з почуттям виконаного обов'язку пішла спати. Доведеться заклеїти тумбочку скотчем.
Робота рухається потихеньку. Але до закінчення сорочки ще дуже далеко.
19 ТРАВНЯ
Сьогодні день Вишиванки! Перед самою війною ми з другом зробили фотосесію у вишитих сорочках та сукнях, і це реально було круто! Я впевнена, що після війни ми зробимо нову в сорочці перемоги. До речі, вчора у сорочки була "прем'єра". Я одягла її для зустрічі в Zoom. Про неї і про вишиванки в цілому йшла розмова. Прекрасний вечір у чудовій компанії, можливість повернутися у довоєнне життя.
Сорочка, яку шию зараз, дуже схожа на ту, фото якої вибирала для презентації. Тільки та сорочка вишита "низинкою", а моя хрестиком. Війна закінчиться, куплю домотканого полотна і зроблю низинкою...
Коша солодко спить і взагалі сьогодні поводилася зразково. Може тому, що тумбочка на скотчі, а комод підпертий тривожною валізою.
Субота. Традиційно це день кави з дітьми на Суворова. Це зустріч із друзями, які залишилися тут. Народ Суворкою ходить, дітлахи бігають, кава є. І не тільки кава... Якщо не включати мозок, який знає, що в місті орки, то виникає ілюзія мирного життя. Як же мені цього хочеться... Але поки що все так, як є, і я біжу в майстерню, щоб продовжити роботу..
21 ТРАВНЯ
Сісти за вишивку змогла тільки після обіду, години о третій. Обідала з дітьми в улюбленому до війни місці, яке, виявляється, працює...
Сиджу, творю у майстерні на балконі. І тут страшний гомін. Повертаю голову – дуже близько і дуже низько промчали два СУ... Коша від гуркоту втекла в дім, хвилин десять я її знайти не могла. Сиджу і думаю, чиї СУшки, куди полетіли ці сіро-сині птахи... Сука, війна...
Хочу, щоб ніхто не літав, не стріляв, не бомбив... Хочу лягти спати, прокинутися, а війни немає... І орків немає, всі пішли за Кримський міст. І його теж вже немає.
Сорочка шиється, хрестики лягають, сплітаючись у гарний візерунок.
24 ТРАВНЯ
25 ТРАВНЯ
З ранку не вишивалося... З ранку гралося в кульки... Чимось була незадоволена голова, вирішила, напевно, попередити про дощ... Хмарки кружляють над будинком. Чи пролиються дощем? Якщо пролиються – голова пройде, ні – таблетку шукатиму. Та й настрій сьогодні не дуже... Причину не придумала... Хоча... Що її думати, ВІЙНА! І навіть такі оптимісти, як я, іноді сповзають у бік песимізму. Але це не надовго, я ж себе знаю! Рятує робота, рятують візерунки і нові ідеї... І нові малюнки... І нові техніки... Закінчу цю сорочку, і, якщо знайду тканину і нитки, вже знаю, що буде наступним. А поки працюю над своєю – яскравою і барвистою, як літо в Херсоні, яке ось-ось настане.
26 ТРАВНЯ
Недобра ... от просто з самого ранку! Знову срачі, скрізь. Хоч нічого не читай та не дивись. Дивуюсь нашому народові. Війна повним ходом, а ми маємо свої розбірки. Тези нового дня:
1. Всі нормальні з Херсона поїхали, лишився мотлох! Привітайте мене, я саме він. І тисячі інших, хто тут також. Можу заперечити, але розводити срач не буду, не моє це. Скажу одне: виїхати з Херсона не лише небезпечно, а й дорого. Нема ресурсів – сидіть тут. Про це якось ті, хто виїхав, замовчують, за які божевільні гроші за мірками багатьох людей вони виїхали. Кому війна, а кому мати рідна.
2. У вас не бомблять, що вам ще треба?
Та ви що?! Поки не бомблять, а що буде далі – не знає ніхто. Місто – заручник! Справді, що нам ще треба? Орки та ФСБшники господарюють у місті. Кричать, що Росія тут назавжди. Бої десь поруч. Проте, слухаючи зведення з фронту, розумієш, що до нас черга не скоро дійде.
3. Якщо надумаєш виїжджати – через Крим не радимо, потім у СБУ до тебе будуть питання. До мене у СБУ? У того СБУ, яке зпетляло з Херсона першим, яке наполовину ФСБ? Ну-ну!
4. Ти скажи: ти за Порошенка чи за Зеленського? Альо, гараж! Ви з глузду з'їхали? До виборів готуєтеся? Чи не зарано? Війна повним ходом, місто під русьньою, саме час це з'ясувати. Ідіотизм. Нагадую, що зараз не час обсирати чинного президента та вихваляти минулого і навпаки. Обидва гарні! Ніхто не змінюватиме владу під час війни (якщо є мізки, звісно).
5. І такого пі... повно. Задовбали ви мене, співвітчизники, чесно. Про патріотів, яким не подобається, що пишу російською – це окрема тема. Особливо люблю тих, хто спілкуючись "виключно українською", зпетляв з міста у перших рядах і тепер каже, що «не все так однозначно у цій війні»... Не однозначно? Ви впевнені???
Резюмую. Дорогі мої, всі свої думки залишайте при собі, адже я не питаю у вас поради, правда? Я сама розберуся зі своїм життям або пораджуся із сім'єю. А поки що мінус ще кілька "друзів"
З хорошого. Творю. Знаєте, що для мене зараз найважче? Не мати можливості заробити і тупо сидіти на шиї дітей... Це тисне на мізки... Але вчора добрі люди заплатили мені "гонорар"... Хто і за що знають, дякую вам величезне... Зворушило до сліз... Набрала доньку зі словами: "Я не нахлібник, я трохи отримала. Коші на корм".
Мені пощастило, діти можуть допомогти, а скільки таких як я у Херсоні? Сотні, тисячі? А ну так, ми ж непотріб – ті, хто залишилися. Чого про нас думати вільним птахам.
Нагадую, що не засуджую нікого. Ні тих, хто поїхав, ні тих, хто залишився. У кожного своя історія війни та виживання у ній. Але дуже прошу, залишайтеся людьми. Просто людьми.
Зберігаю Віру, Надію та Любов...
27 ТРАВНЯ
Хроніки вишиванки – 3
Після вчорашнього настрою кольори – чорний, сьогодні буде зелений...
Дивна річ. Я помітила, що в залежності від настрою змінюється спосіб вишивки. Іноді шию елемент, наприклад трикутник, повністю. Усіма кольорами по черзі. А вчора шився лише чорний, зате повністю розмітила межі візерунка. Подивимося, як піде сьогодні. Емоційні гойдалки повільно, але повертаються в мій звичний оптимістичний стан. У Коші все як завжди. Сон міцний і здоровий. Учора їй хотілося "поговорити" і на ручки. Сьогодні день тільки починається і обіцяє бути сонячним, сподіваюся спокійним... Чекаю на здійснення головної мрії... Війни немає! Все закінчилося і Україна перемогла!
28 ТРАВНЯ
Хроніки вишиванки – 3
Ранок, і у Коші нове місце дислокації. Я зробила найбільшу перестановку у майстерні та з'явилося нове місце лежання для Коші. Звісно, її диванчик з гламурним покривалом і в'язаними подушками мені подобається більше... Але Коше видніше. Знову ж таки квітка поруч... Пролежала вона там недовго, повернулася на старе місце. Велика сила звички...
Сорочка шиється. Все-таки шию по кольорах. Зараз знову повернулася до чорного, контурного. Поки шиється ця, думаю про наступну. Вдома є синє полотно, яке брала собі і Сашкові на парні сукні. Хотіла робити українськими старовинними швами, але дуже дрібне переплетення. Знайшла шматочок, що вилиняв, спробувала. Поки що хрестиком. Три на три нитки. Красиво, дрібненько. Може спробую пізніше і лічильною гладдю або низинкою. Подивимося. Поки що в цій сорочці ще багато роботи. Тож біжу в майстерню, творити. Сьогодні з "Чисто англійськими вбивствами" – Пуаро закінчився.
І хтось наслідив на комп'ютері своїми рудими лапками. Чи не знаєте хто?
29 ТРАВНЯ
Хроніки вишиванки – 3
Рухаємось потихеньку. Вчора шився колір фуксії, сьогодні жовтий і помаранчевий – яскраві, теплі кольори. Учорашній день був сповнений приємних новин, дзвінків від друзів з кількох європейських країн. Друзі, які готові допомогти і підтримати – дякую вам величезне!
У нападі господарської діяльності перепрала всі м'які іграшки, які були в будинку, і тепер вони дружно сохнуть на балконі. Сидиш, шиєш, здіймаєш очі – а там смішні морди. Кожна іграшка має свою історію, у кожної була своя дорога до нашого будинку.
Знайшла шматочок лляного полотна, зраділа дуже. Почну робити зразки та фото для нового проекту, який вигадала. Здійснити зможу лише після перемоги. Тому чекаю на ЗСУ.
30 ТРАВНЯ
Хроніки вишиванки – 3!
Дурна була ніч. Спочатку Коша вирішила пошелестіти пакетами, залізти в "тривожну сумку" і покопати там. Гиркнула на неї раз, другий... Ніякої реакції. Покликала по-доброму – без результату. Довелося кинути тапок у тому напрямку. Одразу прибігла і з муркотінням вдала, ніби спить і взагалі не в темі, хто там шарудить. Тільки-но почали засинати – русня вирішила постріляти з автоматів. Де стріляли не зрозуміло, але в нічній тиші здавалося, що десь зовсім поряд. Напиваються напевно.
Вишиванка шиється, трикутники заповнюються потихеньку... І ці яскраві кольори піднімають настрій. А місто не тішить... Моє миле провінційне містечко повернули років на 40 назад... Повеселило нове керівництво театру, призначене орками. Пігмей, який взимку і влітку, в приміщенні і на вулиці в одному й тому ж капелюсі... Валера, одним словом... Що ставитимуть? "Ленін в октябрє", "Ленін у 18-му році"? Згадалося, що під час минулої окупації театр теж працював. Мій дід був у трупі театру, потім їх відправили до Миколаєва, а звідти до Німеччини. 80 років минуло – і знову окупацію.
Але ЗСУ близько. Вірю та чекаю.
31 ТРАВНЯ
Хроніки вишиванки – 3!
Знову зникла "Воля" та мобільний зв'язок. Добре, що є діти, які мають інет і відпрацьований на такі випадки план дій. Вишивка просувається. Трикутники зашиті і можна потихеньку рухатися далі. Довелося знову діставати старі диски та дивитися кіно. В наявності тільки "Пастка" з Шоном Коннері і, блін, "Жмурки". Сьогодні побуду у дітей, а далі буде видно…